Важчий прапор (v2)

Prompt

Обережно… Сьогодні про важке. Про те, що болить… Про те, що живе в серці. Звідки взяти сили, Щоб далі іти?.. Як забути ті вибухи в небі? Як забути той крик уночі? Коли хвилі війни б’ють по тобі, І від болю стискаються груди. Як забути страшні ті часи, Що залишили рубці на душі? Кожне серце несе свій відбиток, Кожен день І здається, немає вже сили, І здається, немає кінця… Та ми досі стоїмо, не зломились, Бо у нас українські серця! А той прапор важчий і важчий, Бо за ним — імена, імена… Кожен клаптик прошитий життями, Кожна нитка — людська доля й весна. Синє небо червоним ставало, Жовте поле темніло від втрат… Та допоки наш прапор над нами — Україна не стане на коліна! Тримаймося разом, не треба розбрату, Нам вистачить болю, нам вистачить втрат. Не можна країну ділити на правих, Коли ворог приніс стільки горя до хат. Усі бачать «Бентлі», усі бачать «Крузак», Хтось купує розкіш, хтось ховає свій страх. А хтось віддає все останнє, що має, І тихо про мир молиться у небесах. Скільки можна ховати світанки? Скільки матерям сліз проливать? Ми не хочемо вічної битви — Ми хочемо просто життя! А той прапор важчий і важчий, Бо за ним — імена, імена… Кожен клаптик прошитий життями, Кожна нитка — людська доля й весна. Синє небо червоним ставало, Жовте поле темніло від втрат… Та допоки наш прапор над нами — Україна не стане на коліна! Я хочу, щоб квіти цвіли… Щоб діти не знали тривоги. Щоб більше ніколи вони Не чули сирени в дорозі. Щоб небо блакитним було, Щоб жито шуміло на полі. Щоб кожне розбите крило Знайшло собі шлях на волю. Хай той прапор не буде важчати, Хай не множаться вічні жалі. Ми навчимося знову співати, Ми повернемо мир на землі! Синє небо — для наших світанків, Жовте поле — для хліба й життя. І заради дітей, заради майбутнього Ми повинні пройти крізь усе до кінця! Щоб знову ті квіти цвіли… Щоб діти щасливими були… Щоб небо блакитним лишилось… І Україна жила