Листопадова зоря Був листопад, десяте число, Коли

Промпт

Листопадова зоря Був листопад, десяте число, Коли минуле вже відійшло. Двоє людей, що пройшли крізь біль, Зустрілись разом — немов на двобій. Та не зійшлися вони ворогами, А об'єдналися під небесами. Зірки з космосу так захотіли, Щоб їхні душі знову запалали! Розпались шлюби, мов листя з дерев опали, Та Бог їм послав новий оберіг. Вони зрозуміли: життя — не жарт, А краще попереду — це їх старт. Турбота, ласка, повага й тепло, Щастя мандрів — усе ожило. Тата і Слава — тепер не самі, Їхні серця — у новій красі. Хай листопад їм дарує дива, Любов їхня — вічна, мов та трава. Зірки з космосу їх бережуть, І стежку щастя їм підкують.