De kotleti?

الوصف

Колобжеґ… Море… робота… вихідний… Дід Ігор, Дід Богдан і легендарний Дишель… Хто ж, блять, знав, чим цей вечір закінчиться? Поїхали! [Куплет 1] Приїхали в Колобжеґ — заробити грошей, Пахали цілий тиждень, все було хороше. Назар уєбав у Варшаву — ну й нехай, А троє залишились: «Вихідний — зустрічай!» Дід Ігор на районі, Богдан тоже Дід, А третій — наш Дишель, знаменитий індивід. Пройшлись вони по пляжу, причал, морський прибій, Ще не знали хлопці, що буде цієї ночі ой-ой-ой! [Приспів — усі разом] Дишель! Дишель! Де твої котлети?! Де твої котлети?! Де твої котлети?! За запахом летів, наче турбореактивний, А вернувся без капців — голодний, але активний! Дишель! Дишель! Шрека подавай! Кави не пропонуй — краще чаю наливай! Ігор обіцяв: «Іване, будуть там котлети!» А Іван ще довго пам’ятав ті вихідні моменти! [Куплет 2] Вернулись на хостел — поїли від душі, Попизділи, поперділи — сиділи кореші. І тут прийшло натхнення: «Треба погуляти!» Дишель почув пригоди — почав по хаті скакати. Ігор каже: «Дишель, збирайся, їдем в путь!» А той уже біля буса: «Хлопці, швидше, не тягнуть!» Запакували Дишеля, завівся старий бус, І поїхав наш Іван шукати нічних спокус. [Перехід] Тихо-тихо… Приїхали… І тут Дишель відчуває… КОТЛЕТИ! [Куплет 3] Стоїть перед під’їздом — руки ходять ходуном, Думає: «Може, нахуй? Може, краще вже додом?» Аж раптом із під’їзду аромат такий летить — Котлетами запахло — Дишель перестав тремтіть! По сходах піднімається, носом ловить слід: «Оце, блять, сервіс! Ще й нагодують на обід!» Дзвонить він у двері — двері самі: «Скрип…» Стоїть Іван і думає: «Заходити чи втік?» Але запах тих котлет манить все сильніш, І Дишель вже заходить: «Ну, Іване, не тупіш!» А там жіночка старша: «Івасю, не бійся…» А він одним лиш оком: «Котлети де? Признайся!» [Приспів] Дишель! Дишель! Де твої котлети?! За ними ти готовий обійти пів планети! Шрека включили — і понесло Івана, Такої серії не бачила навіть Фіона зрання! Дишель! Дишель! Кави не давай! «Я кави не люблю — мені чаю наливай!» А де ж ті котлети? Де вечеря золота? Заради них Іван сюди піднявся неспроста! [Куплет 4] Включила йому Шрека — Дишель зависає, Що там робиться навколо — вже не помічає. «Не мішай мені, жіночко, Шрека додивлюсь!» От такий романтик наш Іван — я вам клянусь! Закінчилась пригода: «Івасю, може кави?» А Дишель думає: «Блять, починаються забави… Я кави не люблю, мені би чаю дать, І котлети обіцяли — де їх, сука, мать?!» Вона пішла на кухню — Дишель бачить шанс: Рвонув через коридор, неначе спецназ! Капці загубив, по сходах — скок та скок, Вилетів із під’їзду, наче пробка з пляшок! [Фінал — музика стихає] До буса прибігає… Ігор дивиться: — Іване, ну як? А Дишель задиханий, босий… — ДІДУ, БЛЯТЬ… А ДЕ КОТЛЕТИ?! [Фінальний приспів — усі кричать] ДЕ КОТЛЕТИ?! — НЕМА КОТЛЕТ! ДЕ ТІ КАПЦІ?! — КАПЦІВ ТЕЖ НЄТ! ХТО ДИВИВСЯ ШРЕКА?! — ДИШЕЛЬ ДИВИВСЬ! ХТО ЗА КОТЛЕТАМИ БОСИЙ ВЕРНУВСЬ?! ДИ-ШЕЛЬ! ДИ-ШЕЛЬ! ДИ-ШЕЛЬ! Колобжеґ запам’ятає цей великий сюжет: Іван пішов шукати пригоди… А шукав до с