Ти поруч, але я один

提示詞

Вечір знову опускається на плечі, І мовчання стало звичним поміж нас. Ми удвох, та стали довшими всі вечори, Наче щось у наших душах погасло враз. Я навчився посміхатися крізь втому, Приховати біль за звичним «все гаразд». І ніхто не знає, як мені знайомо Бути зайвим там, де серце має дім. Я не став байдужим, просто став тихішим, Перестав про кожну рану говорити. Бо щоразу, як хотів бути почутим, Щось усередині навчилося мовчати. [Передприспів — наростає скрипка] А я ж не просив у тебе неможливого, Не хотів ні зірок, ні золотих небес. Я хотів лиш одного — бути необхідним, Не шукати тепла там, де мав його знайти. [Приспів — потужний, з надривом] ТИ ПОРУЧ, АЛЕ Я ОДИН! І ЦЕ БОЛИТЬ СИЛЬНІШЕ ЗА РОЗЛУКУ! Я СТІЛЬКИ РАЗ ТЕБЕ ВІД БОЛЮ БЕРІГ, А ХТО ТЕПЕР ВІЗЬМЕ МЕНЕ ЗА РУКУ?! Я НЕ ПРОШУ ТЕБЕ МЕНЕ РЯТУВАТИ, НЕ ПРОШУ ЖИТИ ЛИШ ЗАРАДИ МЕНЕ! ТА ЯКЩО ТИ НЕ МОЖЕШ МЕНЕ ВІДЧУВАТИ, СКАЖИ, ЧОМУ МОЄ КОХАННЯ НЕ МИНЕ?! І поки ти спокійно засинаєш, Я серед ночі слухаю свій біль. Ти кажеш, що мене не відпускаєш, Та я себе втрачаю день за днем. [Куплет 2 — глибокий голос, легка хрипота] Мене ламають не великі зради, А сотні непомітних дрібниць. Коли мені потрібні лиш обійми, А між нами тисячі невидимих границь. Коли я розповідаю, що болить, А ти не чуєш навіть половини. І я починаю сам себе питати: Чи справді я важливий цій людині? Я не рахую, скільки дав любові, Не виставляю рахунків за тепло. Але коли віддаєш себе без залишку, Боляче, коли у відповідь — ніщо. Я теж хотів би бути чиїмось спокоєм, І сам знаходити спокій у чиїхось руках. А не стояти знов перед безоднею, Ховаючи від тебе свій страх. [Приспів — сильніше, з барабанами] ТИ ПОРУЧ, АЛЕ Я ОДИН! І ЦЕ БОЛИТЬ СИЛЬНІШЕ ЗА РОЗЛУКУ! Я СТІЛЬКИ РАЗ ТЕБЕ ВІД БОЛЮ БЕРІГ, А ХТО ТЕПЕР ВІЗЬМЕ МЕНЕ ЗА РУКУ?! Я НЕ ХОЧУ ЛЮБОВІ НАПОЛОВИНУ, НЕ ХОЧУ БУТИ ЩАСЛИВИМ ЛИШ У СНІ! Я ХОЧУ БУТИ ДЛЯ ТЕБЕ ЛЮДИНОЮ, ЯКІЙ ТИ САМА СКАЖЕШ: «ТИ ПОТРІБЕН МЕНІ». [Куплет 3 — майже шепіт, лише піаніно] Іноді я думаю, що сталося зі мною. Чому я більше не такий, як був колись? Чому, коли ти поруч, я не маю спокою, І навіть щастя викликає в мені страх? Колись я міг сміятися без причини, А зараз посмішка — немов важка робота. Колись я вірив людям без вагання, А зараз довіра стала боротьбою. І найболючіше — я не перестав любити, Не охолов, не захотів когось знайти. Я просто почав повільно розуміти: Не можна все життя себе не берегти. [Міст — тиша, голос тремтить] Ти знаєш… Я не боюся залишитися один. Я боюся одного ранку прокинутись Поруч із тобою… І зрозуміти, що між нами Вже нічого не залишилося… Крім звички… І спогадів про те, Якими щасливими ми хотіли бути. [Фінальний приспів — максимальна сила, оркестр] ТИ ПОРУЧ, АЛЕ Я ОДИН! ЯК ДИВНО — ДВОЄ, А В ДУШІ ПУСТЕЛЯ! Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ НАШЕ КОХАННЯ СТАЛО ЛИШ СПОГАДОМ ПІД ОДНИМ ДАХОМ! Я ЩЕ ТУТ! Я ЩЕ ТЕБЕ КОХАЮ! Я ЩЕ ЧЕКАЮ НА ТВОЄ ТЕПЛО! АЛЕ ВПЕРШЕ В ЖИТТІ Я РОЗУМІЮ: ЛЮБИТИ — НЕ ОЗНАЧАЄ ЗАБУТИ ПРО СЕБЕ! [Фінал — тихо, під піаніно] Можливо, завтра ми навчимось чути, Те, що сьогодні не з