Ми стояли, моя Україно

프롬프트

Як горіла земля в Азовсталі, Там, де орки бомбили людей, Ми позиції міцно тримали І боролись за кожен свій день. Ми не знали, що буде там завтра, Жили тільки сьогоднішнім днем, Бо світилася кровію ватра, І стояли ми під вогнем. В АКМі стволи були красні, І від крові багряна земля, І ставали хвилини нещасні, Як побратима тіло здаля... Ми ділили іржавий сухарик На відділення наших солдат, Пили воду із доменних кранів, Щоб тамувати цей пекла набат. Ми стояли, моя Україно, Доки сили не кинули нас! Автомати стискали невпинно, Проти нечисті в проклятий час. До останньої миті й секунди, Як у безвінь вела нас тропа, Доки нас забирали в полон цей, Де затисла залізна рука. Я повісив свій бронік на стінку, Перевірив останній свій БК, І згадав про малу дитинку, Про дружину, що плаче й чека. І про маму, що молиться тихо, Що чекає на сина свого... А навколо крутилося лихо, І палило вороже вогнем. Та вся нечисть над нами сміялась, Над серцями полеглих братів, За людей нас тримать відмовлялась, Гнала стадом в загін ворогів. Ми для них — непокірні і тварі, Бо не хочемо жити в тюрмі! Не прославимо ідолів хмари, В кого Бога немає в душі! Бридж (Речитатив / Наростання емоцій) Не зламати вам нас, не надійтесь! Ви навіки залишитесь тут! Там, де крок ваш паршивий лишався, Скоро жито й пшениця зійдуть! Слава нашим великим солдатам, Що ламають хребти ворогам! Ми стояли, моя Україно, Доки сили не кинули нас! Автомати стискали невпинно, Проти нечисті в проклятий час. До останньої миті й секунди, Як у безвінь вела нас тропа, Доки нас забирали в полон цей, Де затисла залізна рука. Народу терпіння... Волю треба в бою захищать. Героям слава. Вони будуть стоять.