Дві душі, одна весна

프롬프트

[Вступ — піаніно, майже пошепки] Я не знав, що одна людина може змінити цілий світ… Не знав, що один погляд може зупинити час… А потім з’явилася ти. І серед мільярдів людей моє серце чомусь одразу впізнало тебе… ⸻ [Куплет 1] Я стільки доріг пройшов, не знаючи куди, Серед тисяч облич я шукав саме тебе. Доля ховала від мене твої сліди, Щоб одного дня привести тебе до мене. І коли я почув твій голос уперше, Щось перевернулось всередині мене. Ще навіть не торкнувшись твоєї руки, Я вже відчував — ти зміниш моє життя назавжди. А потім була наша зустріч… І більше не треба було жодних слів. Один погляд очей — і серце саме прошепотіло: «Ось вона… Не відпускай її». ⸻ [Перед приспівом — музика наростає] О, Господи… Як же сильно я тебе кохаю. Якщо це сон — не будіть мене. Я хочу залишитися там, де є тільки… Ти і я. ⸻ [ПРИСПІВ — різкий вибух музики] Я ПАЛАЮ! ПАЛАЮ ТОБОЮ! ❤️‍🔥 До самого неба, вище хмар! Навіть якщо весь світ стане стіною — Я пройду крізь нього заради нас! ТИ І Я! ТИ І Я! І більше нікого між наших сердець! Хай летять сльози — тільки від щастя, Бо я знайшов тебе нарешті! Ти — моє «назавжди», чуєш?! Моя тиша і мій ураган. І якби мені дали тисячу життів — У кожному я вибрав би тебе! ⸻ [Куплет 2 — тепліше] Я не хочу з тобою одну весну. Я хочу сотні весен і тисячі зим. Хочу бачити, як роки торкаються нас, Та все одно дивитися на тебе, як уперше. Мені не потрібне ідеальне життя. Я хочу наше — справжнє. Де ми сміємося до ранку, Де іноді сперечаємось, а потім міцніше обіймаємось. Де ти засинаєш поруч, А я дивлюся на тебе й думаю: «Невже це справді моя людина?» Хочу тримати твою руку, коли нам двадцять, Коли сорок, шістдесят, вісімдесят… І навіть коли наші обличчя змінять роки, Я впізнаю тебе серед мільйонів по одному погляду. ⸻ [Брідж — усе стихає, залишається голос] Знаєш, чого я боюся найбільше? Не старості. Не часу. Навіть не того, що одного дня закінчиться життя. Я боюся тільки одного… Що одного життя мені буде замало, щоб показати тобі, наскільки сильно я тебе кохаю. [довга пауза] І якщо мене колись запитають: «Що було найпрекраснішим у твоєму житті?» Я не назву день. Не назву місце. Не назву рік. Я просто скажу… «Вона». ⸻ [ФІНАЛЬНИЙ ПРИСПІВ — оркестр + хор] Я ПАЛАЮ! ЧУЄШ?! ПАЛАЮ ТОБОЮ! ❤️‍🔥 І нехай навіть небо впаде! Я обійму тебе ще сильніше І скажу: «Я тут. Я нікуди не піду». ТИ І Я! ТИ І Я! Дві душі — одна весна! Хай летять наші сльози від щастя, Бо серед мільярдів людей доля звела саме нас! Ти — моє сьогодні! Ти — моє завтра! Ти — моє найбільше «назавжди»! І якби Бог дав мені ще тисячу життів… Я прожив би кожне, тільки щоб у кожному знову зустріти тебе. ⸻ [Фінал — музика обривається, лише голос] А якщо після цього життя справді існує небо… Не йди далеко. Почекай мене там. Бо навіть серед вічності я впізнаю твої очі… і знову закохаюся в тебе. ❤️